Не секрет, що проблема відсутності ефективного державного контролю за дотриманням законодавства у сфері якості та безпеки продуктів харчування операторами ринку в останні роки стоїть в Україні особливо гостро. Діючий з 2014 року мораторій на перевірки, на думку представників бізнесу, простимулював українських виробників і дозволив їм наростити обсяги виробництва. Але зворотною стороною медалі виявилося те, що український споживчий ринок заполонила неякісна, а часом небезпечна продукція і фальсифікат, мають місце практики нечесної підприємницької діяльності та обман споживачів, про що постійно заявляє Держпродспоживслужба.
Неодноразово піднімалося питання про необхідність побудови такої системи державного контролю, яка б наблизила діяльність українських товаровиробників до рівня європейських стандартів. А у зв’язку з необхідністю виконання зобов’язань, в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, реформування системи державного контролю за якістю та безпечністю харчових продуктів набуло принципову актуальність. Бо забезпечення захисту життя і здоров’я людини, дотримання прав і законних інтересів споживачів є одним з найголовніших принципів європейської політики, до досягнення стандартів якої зараз прагне Україна.
На шляху такого реформування значним кроком стало прийняття Верховною Радою Закону України №2042-VIII від 18.05.2017 року «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин», який 4 квітня 2018 вступив в силу.
Хочеться вірити, що вступивши в дію, цей Закон дозволить вирішити низку проблем для виробників і споживачів в частині належного державного контролю за якістю та безпечністю продуктів харчування. А проблем цих надто багато.
На жаль, сьогодні в Україні не складає особливих труднощів купити будь-який контрафактний товар від неліцензійних комп’ютерних програм та ігор, до сумочок «елітних французьких виробників» за 500 гривень. При купівлі автозапчастин, мобільних телефонів, парфумерії, сантехніки, будматеріалів і багато чого іншого, продавці-консультанти можуть ввічливо поцікавитися, що ви бажаєте придбати – оригінал або точну копію, «виготовлену за ліцензією», яка буде коштувати в рази дешевше.
Про контрафактні продукти харчування і їх фальсифікацію в Україні, взагалі, можна говорити годинами.
Однією з причин, чому в нашій країні так багато підробок, є те, що вітчизняні компанії часто самі не зацікавлені у тому, щоб захищати свою продукцію від контрафакту. Це дозволяє їм особливо не піклуватися про якість своєї продукції – власний брак завжди можна видати за підробку. Є і ще одна особливість фальсифікату по-українськи. Вітчизняні підприємства випускають «ліві» партії товарів, які офіційно ніде не значаться, отже, і за їх якість та безпеку ніхто не відповідає. Особливо це властиво виробникам підакцизних товарів.
На жаль, держава забула або не хоче згадувати про те, що саме споживач є основою і двигуном економіки: купує споживач – зростає попит на товари, отже, виробник випускає продукцію і має можливість нарощувати обсяги виробництва, а держава, в свою чергу, справно отримує відрахування в бюджет.
У нашому ж випадку все навпаки – низька купівельна спроможність штовхає споживачів купувати товари, керуючись не їх якістю та безпекою, а виключно вартістю. Виробник, в свою чергу, прагне скоротити витрати на виробництво, зберегти конкурентну ціну і звичайно заробити. Тут і виявляється протиріччя: одні виробники скорочують обсяги виробництва, зберігаючи якість; інші – знижують витрати, використовуючи більш дешеві (інколи не властиві) інгредієнти, здешевлюючи кінцевий продукт. Виграє, як ми вже писали, той, у кого нижче ціна. Ось і виходить, що в Україні відсутня не тільки система захисту прав споживачів, а й система підтримки сумлінного бізнесу, який використовуючи «Кодекси добропорядних практик», здійснював би реальні кроки назустріч споживачам. Більш того, вітчизняний бізнес взагалі намагається йти зворотним шляхом, створюючи перешкоди для реалізації громадянами їх споживчих прав. Без сумніву, що цей процес руйнівний для українського бізнесу, оскільки знижує його конкурентоспроможність вже на перших етапах дії економічної частини Угоди про асоціацію України з ЄС.
Стаття 42 Конституції України говорить про те, що держава захищає права споживача. Однак моніторинг споживчого ринку свідчить про те, що кількість порушень законодавства про захист прав споживачів має тенденцію до збільшення.
Хороший принцип – «покупець завжди правий», прийнятий у всьому цивілізованому світі, в нашій країні перетворюється в констатацію – споживач «всім винен».
На сьогодні в Україні майже повністю відсутня структура захисту прав споживачів на рівні органів місцевого самоврядування, щоб не «тиснути на бізнес». Численні зміни до Закону України «Про захист прав споживачів» практично вихолостили його, а внесені доповнення у 2014 році, взагалі виключили поширення дії Закону на продукти харчування.
Непросто доводиться споживачеві і в ситуації, коли його права, очевидно, порушуються. Для того що б подати скаргу в територіальне управління Держпродспоживслужби, споживач повинен провести ціле розслідування. Адже йому необхідно вказати в заяві назву суб’єкта господарської діяльності та його адреса, а також надати чек, який підтверджує факт оплати покупки або надання неякісної послуги. А тепер згадайте, як здійснюється торгівля, наприклад, на ринках, де видається покупцеві чек, який має номінальний вид (без номера та без зазначення суб’єкта господарювання); або в маленьких магазинчиках, де куточок покупця відсутній, а назву суб’єкта підприємницької діяльності дізнатися неможливо; або на численних лотках, де продаються ковбаси, масло і сири, походження яких невідоме, бо документів на продукцію у продавців, як правило, немає, а торгівля здійснюється в будь-який час року без холодильників.
Ось і виходить, що «порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих». Саме тому, що останні роки держава займала, якщо так можна сказати, споглядальну позицію, контроль якості та безпечності споживчого ринку змушені були здійснювати громадські організації з залученням ЗМІ.
Повертаючись до Закону «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я і благополуччя тварин», слід сказати, що наші очікування від його запровадження дуже високі. Хочеться вірити, що новий закон створить умови для виробництва і обороту якісної і безпечної харчової продукції, введе чіткі і прозорі процедури перевірок учасників ринку, які мінімізують корупційні ризики і сприятимуть розвитку чесної конкуренції.
Відтепер контроль здійснюватиме тільки один компетентний орган – Держпродспоживслужба України.
Ключовими новаціями нового закону є:
- Ризик-орієнтований підхід до перевірок операторів ринку і введення акту перевірки. Частота перевірок підприємств буде залежати від ступеня ризику для життя і здоров’я людей. Це означає, що чим нижче рівень потенційної небезпеки, яку представляє діяльність конкретного оператора ринку, тим рідше компетентний орган (Держпродспоживслужба) буде перевіряти цього оператора. Для бізнесу такий підхід означає, що кожен оператор ринку буде оцінюватися окремо. Ті оператори ринку, які виконують всі вимоги законодавства чітко і без порушень, будуть перевірятися компетентним органом з меншою частотою.
- Також, за новим законом, інспектори Держпродспоживслужби здійснюватимуть перевірки, згідно з актом перевірки. Форма такого акту уніфікована і включає в себе вичерпний і затверджений перелік питань. Даний документ є публічним.
- У разі виявлення на виробництві факторів, які становлять небезпеку життю і здоров’ю людей, державним інспекторам надано достатньо широкий спектр повноважень. Так інспектор може прийняти рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів і/або кормів.
- У разі якщо продукція підприємства може становити ризик для життя і здоров’я громадян, перевірка такого суб’єкта буде здійснюватися без попередження, але у відповідності до затвердженого, заздалегідь відомим оператору ринку, переліком питань (акт перевірки).
- Запроваджено механізм пом’якшення відповідальності щодо певних порушень. Так, за незначні правопорушення (їх перелік визначений в Законі), інспектор може не накладати штраф як форму відповідальності, якщо оператор ринку скоїв порушення вперше, за останні три роки, що передують вчиненню такого правопорушення. Державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) видає оператору ринку припис про усунення порушень цього Закону без оформлення відповідного протоколу.
- Законом передбачені можливості аудіо- та відео фіксації перевірок, причому, як з боку державних інспекторів і ветеринарних інспекторів чи інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю, так і з боку операторів ринку.
- За порушення нового закону передбачені жорсткі санкції. Сума штрафу буде залежить від вчиненого правопорушення.
Наприклад, реалізація харчових продуктів або кормів, які є шкідливими для здоров’я людини або тварини тягне за собою накладення штрафу
- на юридичних осіб в розмірі 40 мінімальних заробітних (3723 грн.) плат (148 920 грн.),
- на фізичних осіб-підприємців – у розмірі 25 мінімальних заробітних плат (93 075 грн.).
Реалізація непридатних харчових продуктів або кормів, тягне за собою накладення штрафу
- на юридичних осіб в розмірі 25 мінімальних заробітних плат (93 075 грн.)
- на фізичних осіб-підприємців – у розмірі 17 мінімальних заробітних плат (63 291 грн.).
Чітке визначення розміру відповідальності операторів ринку за порушення законодавства має сприяти уникненню упередженого ставлення з боку органів контролю та зниженню рівня корупції завдяки позбавлення інспектора можливості самостійно визначати суму стягнення.
- Законом передбачено механізм контролю з боку громадськості компетентного органу та його територіальних органів. Так зовнішній аудит буде проводитися щорічно за рішенням Кабінету Міністрів України на основі принципів незалежності та прозорості і за участю представників громадськості. Представниками громадськості, які беруть участь у проведенні зовнішнього аудиту компетентного органу та його територіальних органів, можуть бути фізичні особи, які мають значний досвід роботи, володіють необхідними знаннями та навичками і публічно делегуються громадськими об’єднаннями, які здійснюють свою діяльність у сфері захисту прав та інтересів споживачів харчових продуктів або операторів ринку.
Таким чином прийняття цього закону направлено:
- на гармонізацію законодавства України до законодавства Європейського Союзу,
- забезпечення інтересів споживачів харчової продукції,
- урівноваження прав і обов’язків товаровиробників і органів державного контролю.
Немає сумніву, що в результаті впровадження всіх нововведень однозначно виграють споживачі, які нарешті отримають можливість купувати харчові продукти з високим рівнем безпеки.
